Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 23
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика
Flag Counter

Колись давним-давно не було ще ні міст, ні сіл, на території нашого краю майже повсюди росли гарні ліси. А на галявинах поблизу води, селились люди. Займались вони збиральництвом, виготовляли кам’яні знаряддя праці (тому цей період називають палеолітом—давньокам’яним віком) та полювали. На околиці села Копитів було знайдено спис стрижовської культури та крем’яне вістря до нього. Ці знахідки відносяться до бронзового віку (ІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), є й інші знахідки того періоду. Це кам’яна сокира, скребок, пряслице.
Люди не жили постійно на одному місті - вони кочували, шукаючи кращих місць. Почали займатися вирубним землеробством, скотарством. Так минали віки…
Точної дати створення села немає. Перша про Копитів відноситься до 1583 року. Про назву села є легенда:
«Кругом села був великий ліс. За словами поселенців, у непрохідних болотах та лісах ховалася група грабіжників, які нападали на людей і забирали в них худобу і коней. Переправляючись через болотисту трясовину, загинуло дуже багато худоби і коней. Під час освоєння земель викопували багато копит. Звідси і походить назва - Копитів».
Село нічим цікавим не виділялось. Жили собі люди, займались сільським господарством. Землю відвойовували у лісу. Можливо деревину продавали. Тому, що в той час економіка Кореччини базувалася на торгівлі лісовими товарами - попелом, поташем, деревиною. Займались копитівчани землеробством, присадибним скотарством, ткацтвом. В 50-х роках ХІХ століття в Копитові була мануфактура по виробництву сукна (для пошиття верхнього одягу).
В кінці ХІХ століття в селі Копитів було збудовано паровий млин В. Гижицького. В 1913 році цей млин  орендував М. Бараш. В ньому працювало 10 робітників. Середньорічний обсяг виробництва був найбільший, в порівнянні з іншими млинами Кореччини - мололи в рік 100000 пудів. Млин спочатку був дерев’яний, трьохповерховий. Отоплювався дровами. Робітники працювали у три зміни. Під час Другої світової війни млин був зруйнований.  Відбудували вже йог в кінці 40-х – 50 – ті роки (головою колгоспу в той час був Бурлака Володимир Ігорович). Новий млин був вже простіший, двоповерховий. Працював на електроенергії. 
В 1910 році в селі Копитів Рівненського повіту Межиріцької волості було 58 дворів, в яких проживало 318 жителів. Церкви своєї в селі не було. Копитівчани були прихожанами церкви Преподобної Параскеви (1881 р.) села Даничів. Власну церкву Івана Богослова збудували тільки в 1991 році.
З приходом Червоної армії 17 вересня 1939 році в краї починається реорганізація краю. Обранці народу з’їхались 26 жовтня 1939 року у м. Львів для вирішення питання про владу. На цих зборах було вирішено питання про приєднання Західної України до Великого Радянського Союзу , про з’єднання земель Українських ,про злиття з народом Радянської України в єдину вільну Українську Радянську Соціалістичну Республіку . 
Навесні 1940 року було організовано колгосп «Червоний Жовтень». В селі Копитів, яке налічувало в той час 100 селянських дворів , першим подав заяву про вступ в колгосп Силін Євдоким П., якого односельці обрали головою правління. Матеріальна база колгоспу складалася з 50 пар коней , 25 борін. Орної землі було 330 га та 170 га пасовищ. Серед колгоспників спостерігалось велике піднесення-готувалися до весняної сівби. Було взято соцзобов’язання закінчити сівбу за  10 робочих днів. 
Збір зерна з 1 га становив 8 ц. план посіву цукрових буряків було виконано, урожайність становила 150 ц/га. Першим головою сільської ради  села Копитів було обрано Силюка Макара (в минулому бідняк), секретарем - Пшеничного Карпа. Першою ланковою була Пасічник Ольга Петрівна, яка за чесну і добросовісну працю була обрана в червні 1941 року делегатом на Всесоюзну сільськогосподарську виставку  в Москву. Повернулась звідти вже коли почалась війна.
В кінці вересня 1939 року в селі відкрилась початкова школа, яку очолив Ковальов В. Разом з ним в школі працювала його дружина. Був проведений детальний облік неписьменних, яких налічувалось 89% та малописьменних від 18 до 50 років.
В березні 1941 року в селі була створена комсомольська організація. Першим комсомольцем був Джерелюк Василь К. 
22 червня 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна. Населені пункти Ганнівка та Копитів були окуповані фашистами в липні 1941 року. Німецькі війська забирали в місцевих жителів продукти харчування . З Копитова на роботу до Німеччини були вивезені Силін Галина Олександрівна та Михальчук Палажка. Повернувшись в рідне село Силін Г.О. прожила менше тижня - померла через хворобу та виснаження. Михальчук Палажка померла в 1978 році в пенсійному віці.
Від рук фашистів загинули  місцеві жителі - Шевчук Василь, Силін Мартин, Радківські Пилип та Олена та 6-річна Корнійчук Тетяна. 
В 1943 році 14 серпня на свято Маковея німці спалили село. Люди жили в льохах і землянках. Відбудова Копитова почалася після вигнання німців.
В 1948 році в Копитові продовжує проводитися колективізація в об’єднання. В 1949 році одноосібників уже не було та хазяї не хотіли переорювати межі.  Невдовзі Копитівський колгосп «Червоний Жовтень» об’єднали з ганнівським колгоспом «П’ята п’ятирічка». Будувалися ферми. Молотили спочатку молотарками. Косили вручну. Жінки збирали та в’язали у снопи. Оплата праці була така: за трудодень – 200-400 г зерна. Контора була в хаті, на тому місці , де зараз живе сім’я Кислюків. Була також створена профспілка. На роботу заставляли ходити у всі релігійні свята. В після воєнний період на території сіл існувало одноосібне господарство яке у 1948 р об’єдналось в колгосп «Червоний Жовтень» . Господарство було на низькому рівні. Урожайність становила 9-10 ц з 1 га . На фермі налічувалось 5-6 корів 4 свині . За роки існування колгоспу добились високих показників у всіх галузях с/г .
Разом із утворенням колгоспу організовується й клуб. Спочатку він був у покинутій хаті. Пізніше побудували новий. Зав клуби проводили агітаційну роботу, випускали стінгазету (з критичними малюнками та цитатами В.Леніна). Одним з першим зав клубів була М.Г. Косянчук. Також ставили вистави. Довгий час завклубом була Розумна Ольга  Прокопівна.
Побудовано 8 тваринних ферм, млин, пилорама, 2 склади, гараж для машин. До послуг жителів 2 дитячих ясел, 1 промтоварний магазин, 2 продмаги, баня. Село повністю електрифіковане.
За роки Радянської влади докорінно змінилось обличчя колгоспного села,виросли нові люди, передовики колгоспного виробництва.
В хаті, де зараз мешкає Яновська Марія, був медпункт. Також в селі деякий час був пологовий будинок. В даний час медпункт знаходиться в приміщенні школи. В 90-х роках почалося будівництво нового медпункту, але воно так і не закінчилося.

Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту




Урядовий портал
Рівненська обласна бібліотека для молоді