Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 23
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Статистика
Flag Counter

Легенди с.Копитів – с.Ганнівка

Поблизу села в полі знаходиться 12 курганів.
Де зараз розташоване село Копитів, розповідається в переказі, була велика галявина посеред лісу та непрохідних боліт. Татари, переганяючи награбовану худобу, зупинялися тут на перепочинок. Худоби було багато, тому після того, як вороги вирушали далі, на місці стоянки все було стоптане копитами. На території сучасної Топчі було село, яке називалося Якубівка. Але татари, вдершись у село, знищили його, буквально стерли з лиця землі, «втоптали в землю». З тих пір відроджене заново село почали називати Топчею.

Копитів
Колись на території сучасного села був непрохідний ліс та грузькі болота. Таке місце було дуже вигідним для злочинців, що крали у людей та по дорогах коней та худобу. Награбоване вони переправляли через болота в укромні місця. Але оскільки грабіжники завжди поспішали, то самі не завжди знаходили прохідні стежки, багато тварин гинуло в трясовині. На грабіжників ніхто не міг знайти управи. Лише згодом польській поліції вдалося знешкодити банду. ЇЇ учасники, утікаючи, заховали награбоване майно на сільському цвинтарі під надгробною плитою, де був похований Шевчук Левко. Вночі вони прийшли за своїм скарбом, перерили все довкола, а коли перекинули й сам пам'ятник і знайшли награбоване, безслідно зникли. Відтоді про злодіїв ніхто не чув. Але на цвинтарі люди іноді знаходили золоті монети. Після зникнення банди селяни вирубували ліси, корчували пні, осушували болота. Коли відбувалось освоєння цієї місцевості, людям траплялися копита тварин. Від слова «копито» походить назва села.
На території сучасного села була чимала затишна галявина серед непрохідних боліт та дрімучих лісів. Сюди забрели загони монголо-татар і зробили стійбище. Вони переночували тут кілька діб, палили вогнища, випасали худобу. Після того, як нападники рушили далі, вся галявина була витоптана копитами ворожих коней. Згодом на цьому місці поселились люди, що назвали своє поселення Копитовом через те, що тут були іще збережені сліди від копит худоби.

Парасчина лінія
Село раніше було розташоване значно північніше, частина мешканців жили просто в лісі. Серед них була і Параска Джерелюк, на честь якої названо одну із доріг у нашому лісі - Парасчина лінія, адже дорога проходила біля її хати.

Криниця Карасєвичів
Люди також розповідають про криниці Карасєвичів. Розміщені вони були десь за півкілометра від річецького цвинтаря, по обидва боки дороги, в лісі. Одна у дворі лісничого, адже тут колись знаходилось і саме лісництво, і покої лісничого; інша - майже навпроти, біля покоїв гайових, ними були у той час брати-поляки Карасєвичі. У ті криниці німецькі фашисти кидали тих, хто був їм неугодний (наприклад, туди потрапила жінка, що не дала окупантам повечеряти). Люди згодом засипали ці криниці, зараз на їх місці ростуть два кущі шипшини.

Ганнівка
Село Ганнівка було засноване на початку ХІХ століття. Дорога на Рівне колись проходила саме через це село. Якось цією дорогою їхали чумаки в Крим по сіль. З одним з чумаків їхала його дружина, яка звалася Ганною. Чумакам дуже сподобалася ця місцевість і вони вирішили зупинитися тут для відпочинку. Ганна запропонувала своєму чоловікові залишитися тут назавжди. Навкруги села був ліс, що належав панові Зеленському, який жив неподалік в селі Головниця. Ганна з чоловіком попросили у пана дозвіл на освоєння землі та будівництво будинку, на що отримали позитивну відповідь.
Ганна була дуже багатою, але згодом вона тяжко захворіла. Її треба було терміново відправляти на лікування, інакше б вона померла. Ганна була змушена покинути поселення, але своїх скарбів вона з собою взяти не могла, адже саме тоді на цій території орудувала банда розбійників. Саме тому свої скарби Ганна наказала замурувати в кам'яну криницю на своєму подвір'ї. Ще й досі жителі села вірять, що цей скарб існує, але знайти його ніхто не може. Ніхто навіть не знає, де той колодязь, адже після свого від'їзду Ганна наказала його засипати. Ось така легенда про «золоту криницю» ходить околицями села.

Полякова криниця
Є у селі Ганнівка криниця, яка носить назву Полякова. Коли її було викопано, достеменно не знає ніхто, бо навіть сільські старожили говорять, що вона була в селі завжди. Криниця вимурувана з каменю, таких у селі більше нема. Вода у ній дуже смачна, все село про це знає.
Але з нею пов'язана страшна історія… Було це в роки Другої світової війни. Прийшли в село вороги , забрали поляків і повели на страту. Одного чоловіка залишили і повісили на крислатій вишні, що знаходилась біля самої криниці. В тяжких муках помирав чоловік, адже був підвішений догори ногами Ніхто з односельців не міг йому допомогти, бо кожен боявся за своє власне життя. Всі жаліли поляка, бо він був доброю людиною і нікому зла не чинив. Якось вночі селянам вдалося зняти бідолаху і поховати його. Вишню зрізали, а криницю, про яку пішла недобра слава, засипали. Лише в шістдесятих роках її почистили і стали пити воду. А назва в неї так і залишилась - Полякова криниця.

Легенди і перекази, записані від Шевчук Анастасії Сергіївни

АНКЕТА
Місце запису: село Копитів Корецького району Рівненської області
Час запису: вересень - грудень 2006 року
Від кого записано: Шевчук Анастасія Сергіївна, 1922 року народження, пенсіонерка, закінчила 4 класи польської школи, має 9 внуків, 11 правнуків. Проживає в селі Копитів з 1939 року, до цього жила в селі Річки Корецького району. Знає твори від батька та матері Вознюків Сергія та Марії.

Легенди і перекази, записані від Паляднік Феофанії Савівни

АНКЕТА
Місце запису: село Ганнівка Корецького району Рівненської області
Час запису: вересень-грудень 2006 року
Від кого записано: Паляднік Феофанія Савівна, 1936 року народження, пенсіонерка, закінчила 4 класи церковно-приходської школи, має 5 внуків. Проживає в селі Ганнівка з 1956 року, до цього жила в селі Калинівка Корецького району. Знає твори від свекра та свекрухи, Палядніка Адама та Волєвач Теклі.

Легенди і перекази, записані від Коспи Наталії Лукашівни

АНКЕТА
Місце запису: село Копитів Корецького району Рівненської області.
Час запису: вересень-грудень 2006 року
Від кого записано: Коспа Наталія Лукашівна, 1926 року народження, пенсіонерка, закінчила польську початкову школу, має внуків, правнуків, проживає в селі Копитів з 1956 року. До цього жила в селі Топча Корецького району, була репресована. Знає твори від односельчан.

Легенди і перекази, записані від Капральчук Ольги Прокопівни

АНКЕТА
Місце запису: село Копитів Корецького району Рівненської області
Час запису: вересень-грудень 2006 рокуВід кого записано: Капральчук Ольга Прокопівна, 1950 року народження, пенсіонерка, закінчило Дубнівський культосвітній технікум. Проживає в селі Копитів з 1970 року, до цього жила в Дубнівському районі. Знає твори від жителів сіл Ганнівка і Копитів, оскільки тривалий час працювала завідуючою Будинком культури села Копитів.

 

Вхід на сайт
Кошик
Ваш кошик порожній
Календар
«  Вересень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архів записів
Друзі сайту




Урядовий портал
Рівненська обласна бібліотека для молоді